Чи можлива велика війна на Близькому Сході?

У липні 2024-го протягом кількох годин Ізраїль здійснив одразу дві операції з ліквідації представників керівництва Хезболли та Хамас. 

30 липня Ізраїль завдав авіаудару по місцю розташування Хезболли на околицях Бейрута, вбивши Фуада Шукра, одного зі старших командирів Хезболли та члена її керівництва. Кількома годинами пізніше, зранку 31 липня, Ізраїль ліквідував лідера політичного крила Хамас Ісмаїла Ханію, який знаходився в Тегерані на інавгурації нового Президента Ірану. Він був вбитий в результаті вибуху спеціального пристрою, завчасно встановленого в резиденції, де зупинився Ханія. Ще за декілька днів до того Армія оборони Ізраїлю завдала авіаударів по підконтрольним хуситам нафтопереробним заводам у Ємені.  

Керівництво Ірану заявило про неминучу помсту за операцію, здійснену на його території. Тоді Премʼєр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу у своєму зверненні до нації заявив, що Ізраїль за останні дні здійснив три потужні удари “на трьох різних фронтах”. Цю заяву можна тлумачити як опосередковане визнання своєї участі в ескалації. 

Хоча ані Шукр, ані Ханія не були іранцями, вони очолювали іранські проксі - терористичні організації, що фінансуються, озброюються та тісно співпрацюють з режимом аятолл, і виконують роль ударних сил Ірану на Близькому Сході. Це передбачає відповідь Тегерана на подібні атаки. New York Times, із посиланням на трьох високопосадовців в оточенні аятолли Хаменеї, пише, що Верховний Лідер наказав завдати прямих ударів по території Ізраїлю. 

Напруга на Близькому Сході, особливо між Ізраїлем і Іраном, зростає і зараз досягла безпрецедентного рівня за останні роки, якщо не десятиліття. В результаті одна зі сторін має або поступитись, або перейти до відкритого військового протистояння. Яке, своєю чергою, легко переросте у повномасштабну регіональну війну. 

Велика війна на Близькому Сході з незрозумілими термінами і наслідками завершення не входить до інтересів США, особливо на тлі президентських виборів, де подібна ескалація буде розтлумачена виборцем як провал зовнішньої політики Білого Дому і відібʼється на рейтингах кандидатки від Демократичної партії Камали Гарріс. Реакція американського керівництва на дії Ізраїля свідчить, що вони були односторонніми і не погоджувались із Вашингтоном. Президент Джо Байден заявив, що вбивство Ісмаїла Ханії “не є корисним для угоди про припинення вогню”, яка обговорюється останніми місяцями. 

Тим часом, це не перша закордонна операція Ізраїля з ліквідації визначених цілей. Зокрема, в 2010-му дистанційними бомбами було вбито два іранських науковці, пізніше - ще кілька іранських фізиків, а в листопаді 2020-го Ізраїль за допомогою дистанційної вогнепальної зброї ліквідував провідного науковця, що очолював іранські ядерні дослідженні. 

Паралельно з цим, за останні роки іранські проксі методично “оточували” Ізраїль, створивши три точки напруги: Хамас на півдні держави в Секторі Газа, Хезболла на півночі в Лівані та хусити в Ємені, що загрожують ракетними та дроновими ударами з півдня. Зокрема, в липні 2019-го хусити атакували дронами житлові райони Тель-Авіва, а Ізраїль у відповідь розбомбив єменський порт Хода з застосуванням винищувачів F-15 i F-35. Це був перший випадок з 1985 року, коли ізраїльські Повітряні сили здійснювали авіаудари на такій відстані від своєї держави. 

Мета такої політики - “стримування через силу”. Авіаудари та закордонні операції стримують ворогів Ізраїля в Ірані, Лівані, Сирії, Ємені та Іраку від ще агресивніших дій проти єврейської держави. 

Найвища точка ескалації, здавалось, була досягнута в квітні цього року, коли Ізраїль знищив декілька іранських воєначальників під час удару по посольству Ірану в Сирії. Іран вперше в історії відповів ударом понад трьохсот ракет і безпілотників безпосередньо по території Ізраїля. Хоча 99% повітряних цілей були збиті за допомогою коаліцію союзників Ізраїля, тоді ж активізувались ракетні удари Хезболли з Лівану. В результаті одного з них снаряд впав до друзського поселення на півночі окупованих Ізраїлем Голланських висот, вбивши 12 підлітків і молодих людей віком від 10 до 16 років. 

Уряд Ізраїля почав погрожувати вторгненням в Ліван для ліквідації Хезболли. Хоча це і популярна ідея в ізраїльському суспільстві, вона виглядає занадто ризикованою в умовах активних бойових дій у Газі та обміну ракетними ударами по всьому периметру ізраїльського кордону. Ймовірно, ліквідація Фуада Шукра та Ісмаїла Ханії була відповіддю на загрози з півночі: таким чином, Ізраїль демонструє ворожим організаціям, що Іран більше не гарантує їхню безпеку. 

Особливо показовим є ліквідація Ханії. Вистежити і непомітно розмістити вибуховий пристрій не де-небудь, а в столиці Ірану, де Ханія знаходився в статусі урядового гостя - це символ надвисокої спроможності та компетентності ізраїльських спецслужб і, одночасно, повної безпорадності іранської держави. Це непоправна втрата для іміджу Ірану як лідера і покровителя шиїтських рухів. Для відновлення репутації він повинен організувати відплату, одночасно не спровокувавши повномасштабну війну. 

Отже, обидві сторони буквально балансують на дуже вузькій стежці над ескалаційною прірвою: вони намагаються підбирати такі методи, що дозволяють досягти своїх цілей, але не розпалюють ситуацію до точки неповернення. З кожним разом ставки зростають, а простору для маневру лишається все менше. У цих умовах будь-який необережний крок чи випадкова подія легко можуть перетворитись на казус-беллі, за яким регіональна війна, що її зараз намагаються уникнути, стане невідворотною. 

Така сама логіка “гарячої деескалації” простежується і в керівництві Хезболли. Вона обмежується авіаударами по півночі Ізраїлю, не наважуючись на обстріл великих міст, зокрема, Тель-Авіва, за який традиційно очікується жорсткіша відповідь. 

Виняток, на якому не спостерігається жодних ознак до “контрольованої” (де)ескалації - південний фронт і Сектор Газа. Ісмаїл Ханія належав до одного з поміркованих (за стандартами Хамас) крил організації, що був відкритий до діалогу про припинення вогню. Його вбивство ще більше радикалізувало Хамас, а новим лідером політичного бюро став Яхья Сінвар - вихідець із бойового крила та один із засновників усього силового апарату Хамас. За його словами, лише насильство може бути адекватною відповіддю на дії Ізраїля. Очікується, що новий лідер Хамас остаточно заблокує перемовини про припинення вогню. 

Тим не менш, Іран та його проксі стоять перед вибором щодо масштабів і формату потенційної відповіді. Їм потрібно знайти баланс між таким ударом, що допоможе відновити іміджеві втрати, але не спровокує Ізраїль на “занадто” рішучу відповідь - наприклад, удари по ядерним обʼєктам Ірану. 

Наразі цей варіант виглядає найбільш ймовірним. Виходячи з логіки інтересів сторін, жодна з яких не зацікавлена наразі у розгортанні повномасштабної війни, скоріш за все нас очікує повторення квітня 2024 року - обмежений комбінований удар, можливо, не більших масштабів за попередню атаку. 

З іншого боку, якщо до “удару відплати” долучаться іранські проксі, що володіють потужним ракетним арсеналом навіть порівняно з цілими державами, це може виснажити ізраїльську систему ППО. Саме це може бути метою іранського удару для досягнення психологічної перемоги - продемонструвати, що ізраїльський “Залізний купол” не гарантує безпеки ізраїльтян. 

Отже, наразі “мʼяч” на полі Ірану. Саме його дії визначатимуть, за якою траєкторією будуть розвиватись події на і так перегрітому Близькому Сході. Те, як далеко готовий зайти іранський режим, прямо визначатиме долю Близького Сходу на найближчі роки, якщо не десятиліття.