Вибори до Європарламенту: історичний контекст та актуальність
Вибори до Європейського парламенту завжди привертали велику увагу не тільки в самому Європейському Союзі, але й на глобальному рівні. Ще з 1979 року цей політичний процес відображає не лише волевиявлення громадян ЄС, але є чітким індикатором загального політичного та економічного здоров'я Європи. У червні 2024 року європейці знову постали перед перед непростою дилемою: визначити, хто представлятиме їх у Європарламенті, а отже, хто формуватиме політичний курс на найближчі п'ять років.
Європейський парламент, який складається з 705 депутатів, є одним з ключових інститутів ЄС, відповідальним за прийняття рішень, які в свою чергу впливають на життя понад 447 мільйонів громадян. Цьогорічні вибори мали особливе значення, оскільки стали своєрідним тестом на стійкість європейської демократії на тлі зростаючого скептицизму, економічних викликів та геополітичних потрясінь, викликаних в тому числі збройною агресією Російської Федерації щодо України.
Перебіг подій: гаряча виборча кампанія та її наслідки
Початок виборчої кампанії
В звичних традиціях політичної боротьби, виборча кампанія розпочалася задовго до її офіційного старту. Політичні партії по всьому ЄС активно готувалися до виборів, намагаючись залучити на свій бік якомога більше виборців. Окрім багатьох інших, основними темами, які можна виділити поміж іншими, для більшості кампаній стали: економічне відновлення після пандемії COVID-19, комплексна криза, спричинена війною в Україні, та питання зміни клімату.Перед партіями на виборах до Європарламенту стояло завдання — відповісти на виклики, з якими зіткнувся Європейський Союз. До них можна віднести проблему нелегальної міграції: тільки за 2023 - 2024 роки, за різними оцінками, це від 350 000 до 400 000 осіб. Різке зростання цін на енергоносії, продукти, висока вартість життя, — одним словом, економіка. З 2022 року до цих проблем додалося питання безпеки через війну в Україні, розв‘язаною Росією.
У виборах взяли участь основні політичні сили Європи: Європейська народна партія (ЄНП), Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D), Альянс лібералів і демократів за Європу (ALDE), Європейський вільний альянс, та інші. Кожна партія декларує різні пріоритети та політичні курси, але в силу специфіки органу, в яких вони балотуються, всі вони були об'єднані прагненням до стабільності та процвітання Європейського Союзу.
Дебати та обговорення
В передвиборчій гонці значну роль відведено політичним дебатам, де кандидати акцентували увагу на ключових питаннях, які турбують європейців. Зокрема, обговорювалися економічні заходи для подолання наслідків пандемії, плани щодо зменшення залежності від викопного палива та досягнення цілей кліматичної нейтральності до 2050 року.
Одним з ключових питань слід виділити дискусії щодо шляхів подолання енергетичної кризи. Війна в Україні суттєво вплинула на обсяги, тип, та ціну постачання енергоносіїв до Європи, що змусило уряди шукати нові джерела отримання “альтернативної” у всіх значеннях енергії та розробляти абсолютно нові стратегії енергетичної безпеки. Тому, доволі очікувано було побачити палкі дебати між учасниками виборчої гонки на усіх існуючих рівнях та на усіх можливих платформах для дискусії.
Яскравим прикладом таких обговорень стали дебати, організовані Euronews (провідною агенцією новин Європейського Союзу), учасниками яких були представники різних політичних партій та експерти з енергетики. Зокрема, активно брали участь в дискусії депутат Європарламенту Мохамед Чахім від Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, а також представники промисловості, які підкреслили важливість інвестицій у розвиток смарт-мереж та інтеграцію енергосистем для забезпечення стійкого енергопостачання.
Підсумовуючи, слід визнати, що виклики енергетичної безпеки та стратегії переходу на відновлювані джерела енергії на тлі геополітичної нестабільності в регіоні є більш актуальними проблемами в риториці учасників політичного процесу, аніж триваючі військові дії на сході Європи.
Громадянська активність та явка
На цих виборах обирають 720 членів Європарламенту - це на 15 більше, ніж на попередніх виборах, але менше, ніж 751 євродепутат, який був в парламенті до виходу з блоку Великобританії.
Цього разу явка виборців була вищою (51%), ніж на попередніх виборах, що свідчить про зростання зацікавленості громадян у політичному житті Європи в даному виборчому циклі.
Виборці усвідомили важливість свого голосу в умовах сьогоднішньої турбулентності та викликів, з якими стикається ЄС.
Це особливо чітко видно на фоні доволі активної участі у виборах молоді, яка проявила себе як свідома та відповідальна частина суспільства. Молодих виборців мобілізувала проблематика екології та соціальної справедливості, що стало вагомим фактором у формуванні нових політичних пріоритетів Європарламенту та корекції риторики відповідних кандидатів та партій.
На виборах до Європарламенту 2024 року найактивнішими партіями, які просувають наративи захисту екології, є «Зелені» (Європейська зелена партія, EGP) та група «Renew Europe» (Оновити Європу). Ці партії зробили захист клімату та стале використання ресурсів основними пунктами своїх передвиборчих програм.
Для прикладу, “Зелені” у своєму маніфесті закликають до досягнення повної кліматичної нейтральності до 2040 року, що на 10 років раніше від цілей Європейського зеленого курсу (European Green Deal).
В свою чергу, Renew Europe також підтримує амбітні кліматичні цілі. Вона виступає за подальше зміцнення Європейського зеленого курсу, просуваючи ідею зеленої економіки та зменшення викидів парникових газів. Renew Europe акцентує увагу на необхідності інтеграції екологічних питань у всі сфери політики, від економіки до соціальної справедливості, і підкреслює важливість збереження довкілля для майбутніх поколінь.
Результати виборів: новий політичний ландшафт Європарламенту
Новий склад Європарламенту
Після оголошення результатів виборів 9 червня 2024 року стало зрозуміло, що усталений баланс сил Європарламенту зазнав змінЄвропейська народна партія зберегла свої позиції як найбільша фракція, але значно зросла пропорція партій, що виступають за екологічні реформи та соціальну справедливість.
Соціал-демократи та ліберали також показали сильні результати, зберігши відчутну кількість місць у парламенті. Можна зробити проміжний висновок, що середньостатистичний виборець тяжіє до балансу між економічним зростанням, соціальною захищеністю та екологічною відповідальністю.
Крайні праві партії дійсно змінили традиційний пейзаж в Євросоюзі і цього разу досягли значних успіхів на виборах. Особливо відзначилися Франція, Німеччина та Італія. Але в Іспанії, Греції, Нідерландах, на Кіпрі, в Австрії і т.д. успіхи ультраправих теж не можна не відзначити. Однак контроль над Європарламентом збережуть Європейська народна партія плюс соціалісти. У цьому сенсі нічого не зміниться. Програли на цих виборах «Зелені», які втратили 19 місць у ЄП.
Формування коаліцій та альянсів
Одразу після оголошення результатів розпочалися переговори щодо формування коаліцій та альянсів у новому складі Європарламенту. Це традиційно складний процес знаходження компромісів між різними політичними силами та декларованими ними цілями.
Станом на сьогодні, Європейська народна партія, яка здобула найбільше мандатів, розпочала переговори з соціал-демократами та лібералами щодо створення більшості, яка могла б підтримати ключові законодавчі ініціативи. Зелені також взяли участь у переговорах, вимагаючи включення до програми коаліції пунктів, що стосуються екологічної стійкості та боротьби зі змінами клімату.
Вибори нового президента Європейської комісії та інших ключових керівників: стратегічний вибір Європи
Одним з найважливіших етапів після виборів до Європарламенту є обрання нового президента Європейської комісії. Ця посада є ключовою у системі управління ЄС, оскільки президент Комісії визначає стратегічний курс та очолює виконавчу владу Союзу.
Вибори нового президента зазвичай є своєрідним барометром політичних настроїв у Європі та показником того, який стратегічний курс буде обрано на найближчі роки. Претендентами на цю посаду були представники різних політичних сил, кожен з яких мав власне бачення майбутнього ЄС.
В силу особливості політичних процесів, можна з долею обережності прогнозувати ймовірних кандидатів на ключові посади в органи Європарламенту. Зокрема, доволі вірогідним виглядає переобрання теперішньої глави Урсули Фон дер Ляйєн на другий строк. Такий вибір є доволі зваженим з огляду на систематичну політику останньої щодо зміцнення європейської єдності та активному просуванні вищезгаданого Європейського зеленого курсу, не кажучи вже про підтримку політики підвищення стійкості ЄС до зовнішніх загроз, якими зараз в першу чергу вважають енергетичну кризу.
Російське дежавю
Вже традиційно, по аналогії із виборчими процесами у США та інших країнах, на тлі виборів до Європарламенту 2024 року Російську Федерацію звинувачують у масштабному втручанні з метою просування проросійських наративів і кандидатів. Зокрема, європейськими політиками заявляється, що Росія використовує різні методи впливу: від дезінформаційних кампаній до фінансування політиків. У низці країн, включаючи Бельгію, Німеччину та Францію, розпочато розслідування щодо можливої участі місцевих депутатів у поширенні проросійської пропаганди. Підозрюється, що деякі політики отримували фінансову підтримку від росії за просування позицій, вигідних Кремлю. Зокрема, в Бельгії було виявлено мережу, яка намагалася впливати на депутатів Європарламенту через підкуп. Метою було зменшення підтримки України та посилення впливу проросійських сил у Європарламенті. Ці дії викликають серйозне занепокоєння серед європейських лідерів, які побоюються, що Росія може підірвати демократичні процеси в Європі. На додаток, зафіксовані численні випадки дезінформації, включаючи поширення фейкових новин і сайтів, які свідчать про спроби впливати на громадську думку в країнах ЄС, зокрема в Німеччині та Франції. Росія активно використовує ці методи, щоб підсилити свої позиції і спробувати створити розкол всередині Європейського Союзу перед виборами.
Такі дії стали предметом обговорення на рівні ЄС, і влада закликає до посилення заходів безпеки та протидії зовнішньому втручанню в демократичні процеси.
Вибори та наслідки
Після виборів до Європарламенту 2024 року можливо очікувати певні зміни у політичному курсі інституції, але глобально вони не зміняться.
Згідно з прогнозами, зростання підтримки правих та євроскептичних партій вплине на розстановку сил у новому парламенті. Слід розуміти, що «праві» партії часто підтримують Росію, доки вони перебувають в опозиції. Однак, як тільки з'являються політичні перспективи, їхні позиції починають змінюватися. Політики та партії до виборів і після виборів часто сильно відрізняються. Особливо це стосується західноєвропейських правих популістів, які після обрання прагнуть бути респектабельними та уникати звинувачень у зв'язках з Росією.
Успіх крайніх правих партій є ситуативним і обумовлений такими факторами, як міграційна криза, пропалестинські мітинги в Європі та невдоволення брюссельською демократією. Вони використовують тему Росії для контрпозиціонування щодо опонентів, проте не підтримують війну. Партія "Альтернатива для Німеччини" дистанціюється від своїх членів, яких підозрюють у російському впливі, а Марін Ле Пен, наприклад, засуджує дії Росії в Україні і вважає, що поразка України буде катастрофою для цілого світу.
Тому, попри успіхи "правих", центристські проєвропейські партії, такі як Європейська народна партія (ЄНП), Соціал-демократи та ліберали з Renew Europe, ймовірно, зможуть зберегти більшість, забезпечуючи стабільність проєвропейського курсу.
Очікується, що Європейська народна партія залишиться найбільшою політичною групою, але зі зменшенням підтримки на користь правих фракцій, таких як Європейські консерватори та реформісти та Identity and Democracy. Потенційно це може призвести до зміщення пріоритетів політики “праворуч” та, можливо, до деяких змін у екологічній та соціальній політиці.
Про що можна сказати вже впевнено, так про те, що одностайною залишатиметься політика Європарламенту щодо підтримки України у її боротьбі із збройною агресією Російської Федерації.
Comments