Законопроєкт №11469, зареєстрований 7 серпня 2024 року, є важливою віхою в розвитку українського законодавства в галузі інституту громадянства. У пояснювальній записці зазначається, що законопроєкт спрямований на полегшення процесу отримання громадянства України та вдосконалення правового регулювання статусу іноземців і осіб без громадянства, які служать або служили за контрактом у Збройних силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, а також тих, хто є чоловіком або дружиною такої особи, або її дитиною. Водночас, законопроєкт має, за словами його авторів, посилити національну безпеку в умовах триваючої агресії з боку Росії. Втім, аналізуючи текст законопроєкту, слід відзначити, що не обійшлось без новел, які донедавна складно було уявити в актуальній концепції громадянства в Україні. На них пропонуємо зупинитись детальніше.
Множинне громадянство: крок до інтеграції чи загроза національній безпеці?
Один із ключових аспектів Законопроєкту – це введення інституту множинного громадянства для громадян України. Довгий час тема подвійного громадянства залишалася предметом запеклих дискусій у суспільстві, наукових та політичних колах. З одного боку, множинне громадянство відкриває додаткові можливості для українців за кордоном, дозволяючи їм зберегти зв'язок з батьківщиною, не втрачаючи при цьому прав у країнах свого постійного проживання.
Пропонується додати такі підстави, за яких буде можливим набуття множинного громадянства (підданства) :
- набуття дитиною громадянства України та іншої держави за народженням;
- набуття дитиною громадянства усиновлювачів-іноземців;
- набуття громадянином України іншого громадянства через шлюб з іноземцем;
- автоматичне набуття іншого громадянства громадянином України через законодавство іншої держави без отримання підтверджувального документа;
- спрощене набуття громадянства України іноземцями з держав, включених до відповідного переліку;
- набуття громадянином України громадянства держав, громадяни яких отримують українське громадянство у спрощеному порядку.
З огляду на такий доволі обширний перелік підстав, виникають питання щодо ризику використання множинного громадянства у шкідливих для державної безпеки цілях, в першу чергу з боку держав-агресорів. Тому, разом з обширним переліком, Законопроєкт передбачає також і доволі суворі обмеження щодо обставин та кола осіб, які мають право на такий привілей. Наприклад, громадянам України буде заборонено отримувати громадянство Російської Федерації, і у випадку добровільного набуття такого громадянства, український паспорт буде анульовано. Така норма є частиною загальної концепції посилення безпеки та протидії російській агресії.
Нові умови набуття громадянства
Разом з тим, Законопроєкт також змінює правила набуття українського громадянства. Для деяких категорій іноземців, особливо тих, хто надавав значну допомогу Україні під час війни, передбачено спрощену процедуру. Це може стосуватися як іноземних добровольців, що воювали на боці України, так і спеціалістів, які забезпечували тактичну, медичну та іншу підтримку на фронті. Такі зміни дозволяють залучати нові ресурси для оборони країни та створюють додаткові стимули для іноземців, які бажають інтегруватися в українське суспільство. Слід зауважити, що механізм спрощення, порядок та критерії осіб, які матимуть таку можливість, все ще знаходиться в процесі доопрацювання.
Втрата громадянства: заради безпеки
Особливу увагу вищенаведений законопроєкт приділяє підставам для втрати громадянства. До них, зокрема, відноситься набуття громадянином російського паспорту, служба у збройних силах РФ, або надання неправдивої інформації при отриманні громадянства. Встановлення таких жорстких критеріїв спрямоване на запобігання можливим загрозам з боку осіб, які можуть використовувати українське громадянство у ворожих інтересах.
Однак, навіть враховуючи такі конкретні критерії, які теоретично мали б унеможливити зловживання в сфері набуття множинного громадянства, в експертному середовищі вже виникають суперечки та дискусії щодо деяких моментів.
Дані законодавчі нововведення конфліктують із конституційним принципом єдиного громадянства. Є обгрунтований сумнів щодо можливості висування даних ініціатив главою держави, так як функціонально останній має бути гарантом додержання Конституції України. З тлумаченням даної правової колізії зможе внести ясність Конституційний Суд.
Також конфліктуючою з Основним Законом є норма законопроєкту, в якій передбачається можливість позбавлення громадянства у разі вчинення певних злочинів, тобто припинення громадянства України не з підстав, які випливають із конституційних приписів.
в Законопроєкті міститься занадто вільне трактування можливостей із отримання громадянства України тими, хто набуває громадянство за територіальним принципом. Зокрема, у разі прийняття цього Закону, можливі ситуації отримання громадянства у зв'язку із проживанням родичів в колишніх УРСР чи УСРР, однак, згідно норм Законопроєкту не вказано умови володіння державною мовою чи знання базових основ історії України.
Загалом, вбачається, що багато положень Законопроєкту спрямовані на стимулювання трудової міграції з різних країн світу у післявоєнний період відбудови України. Зокрема, положення, які спрощують умови для надання права на постійне і тимчасове проживання в Україні іноземцям і апатридам, та в подальшому більш просту процедуру набуття ними повноцінного громадянства нашої держави. Втім, слід більш детально доопрацювати деякі положення Законопроєкту для мінімізації вищенаведених колізій та ризиків.
Kommentarer