2023-й рік був сповнений викликів не лише на полі бою, а і в сесійній залі, комітетах та кулуарах Верховної Ради. Народні депутати мали реагувати на вимоги часу, законодавчо посилювати обороноздатність і національну безпеку, забезпечувати неухильну інтеграцію в ЄС і НАТО.
Наступний рік несе ще більше викликів. Війна триває, переходить у нову фазу і вимагає нових, часом непопулярних рішень для перемоги. Україна вступає в перемовини з Євросоюзом і розпочинає тривалу подорож у гармонізацію національного законодавства з європейським (про фундамент якої ми детально писали тут).
Ці та інші завдання в утвердженні верховенства права та національної безпеки визначають порядок денний Верховної Ради і на 2024-й, і на наступні роки.
“Центр формування політики” проаналізував 5 головних законопроєктів, робота над якими розпочалась у 2023-му, і що мають бути ухвалені наступного року. Вони прямо впливають на спроможність Сил Оборони, боротьбу з зовнішнім і внутрішнім ворогом та євроатлантичну інтеграцію України. Наша команда прискіпливо стежитиме за цими проєктами в 2024-му і закликає суспільство тримати руку на пульсі.
Закон про мобілізацію
Під кінець року Кабінет Міністрів України подав до парламенту два законопроєкти: 10378 щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби, а також 10379 щодо посилення кримінальної та адміністративної відповідальності за військові правопорушення.
Це комплексні законопроєкти, що вносять суттєві зміни в цілу низку сфер: призов на військову службу, організація військового обліку, видача повісток, право на відстрочку та звільнення з військової служби, посилення ролі ТЦК, поліції та місцевої влади, запровадження електронного кабінету призовника, скасування строкової служби, введення базової військової служби і базової військової підготовки населення та багато іншого.
“Центр формування політики” детально аналізував основні запропоновані Кабміном зміни у своєму матеріалі “Велика мобілізація: як Уряд пропонує перемогти у війні?”.
Проєкт викликав чимало дискусій у суспільстві, зокрема щодо деяких питань відстрочки, визначення придатності до військової служби, пропорційності покарань за порушення та їхніх можливих соціально-економічних наслідків. Водночас, потреба Сил Оборони в поповненні втрат для продовження відсічі агресії та звільнення територій - очевидна.
Перед законодавцями стоятиме непроста задача: задовольнити військові потреби, утримавши баланс із правами людини, соціальною та економічною стабільністю в державі. Розгляд планується на початок 2024-го року.
Закон про лобіювання
Законодавче врегулювання лобізму та адвокації - одна з вимог Європейської Комісії для початку перемовин про вступ і подальшої євроінтеграції. Ще з минулого скликання народні депутати вдавались до декількох спроб легалізації лобіювання, однак вони не мали успіху.
Вимога Єврокомісії спонукала включитись Уряд. НАЗК розробило проєкт закону “Про доброчесне лобіювання та адвокацію в Україні”, що пройшов декілька етапів громадських обговорень зі стейкхолдерами і наразі готується до розгляду Верховною Радою.
Законопроєкт запроваджує в правове поле поняття поняття “лобіювання” та “адвокації”: перше здійснюють приватні лобісти на комерційній основі, друге - громадські організації та органи громадянського суспільства в рамках суспільних кампаній. Очікується створення Реєстру прозорості, де всі суб’єкти впливу мають звітувати про свої контракти, контакти, гонорари, джерела фінансування, заходи в рамках лобістської діяльності тощо. Суб’єкти лобіювання та адвокації зможуть виступати співавторами проєктів нормативних актів і брати відкриту участь у їхній розробці.
НАЗК стверджує, що врахувало понад 90% усіх пропозицій і зауважень громадських організацій, що брали участь в обговореннях. Його ухвалення допоможе створити в Україні прозорий ринок лобіювання відповідно до європейських стандартів і суттєво просунути нас у перемовинах із ЄС. Очікуваний термін - до кінця січня 2024-го, оскільки в березні запланована зустріч із GRECO (“Група держав проти корупції”). В разі неухвалення закону Україну можуть додати до “чорного списку” країн, що не виконують антикорупційні реформи.
Закон про люстрацію проросійських політиків
У 2022-му році Верховна Рада прийняла закон про розширення переліку підстав для заборони політичних партій в Україні, заборонивши діяльність партій, що поширюють російську пропаганду, заперечують збройну агресію та окупацію українських територій. Пізніше за цими підставами суд заборонив діяльність низки політичних партій, серед яких друга парламентська партія - “Опозиційна платформа - За Життя”.
Водночас ніяк не була врегульована подальша доля осіб, що обирались, балотувались від цих партій чи були її членами. В суспільстві є запит на їхню люстрацію: заборону бути обраними чи призначеними на посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.
У зв’язку з цим народні депутати зареєструвати проєкт закону № 9081, який передбачає заборону народним депутатам, депутатам місцевих рад і головам громад, обраних від заборонених партій станом на 24 лютого 2022 року, протягом 10-ти років обиратись на ті самі посади.
Незабаром з’явився альтернативний законопроєкт № 9081-1, що запроваджує ще жорсткіші обмеження: відраховує термін обмежень від 19 лютого 2014-го року, розширює перелік заборонених посад також до державної служби, Кабінету Міністрів України та Президента України.
Обидва законопроєкти - і м’який, і жорсткий - були розкритиковані Венеційською комісією за демократію через право. Зокрема, Комісія визнала легітимну мету таких обмежень, однак заперечила їхню пропорційність через невибірковий підхід і законність через ретроспективну дію в часі.
“Центр формування політики” аналізував ці законопроєкти та висновок Венеційської комісії у своєму матеріалі. Ми виступаємо за ухвалення закону, що діяв би з 19 лютого 2014 року (початок російської агресії), поширював обмеження на всі виборні посади, політичні посади в Уряді, посади державної служби категорії “А” та посаду Президента України, однак диференціював би види і строк обмежень залежно від посади особи та давав можливість індивідуального оскарження.
Очікуємо, що в 2024 році Верховна Рада повернеться до цього питання і знайде політичну волю запровадити дієву люстрацію представників політичних сил, що працювали проти української державності.
Закон про заборону УПЦ МП
У жовтні 2023 року Верховна Рада України проголосувала за основу урядовий проєкт закону № 8371 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій”. Він запроваджує процедуру заборони релігійних організацій, що порушують законодавство України, зокрема ті, що мають релігійний центр на території держави-агресора.
Зокрема, за нинішнім проєктом, Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) має встановити, що певна релігійна організація має свій центр у Росії, видати цій організації припис про усунення порушень, і в разі відсутності дій з-боку організації - подати на відповідну юридичну особу позов до суду. Фінальне рішення має ухвалювати суд.
Складність полягає у тому, що єдиної юридичної особи УПЦ не існує. Загалом їх в Україні близько 9 тисяч: тисячі окремих парафій, понад пів сотні єпархій та головна Київська метрополія. ДЕСС доведеться позиватись проти кожної окремої юридичної особи.
У парламенті є два альтернативних проєкти: № 8221, що передбачає заборону структур УПЦ одразу після набуття чинності законом, та № 8262 щодо позбавлення цієї організації майна та спрощення переходів громад до Православної церкви України. Також до прийнятого за основу урядового проєкту подані правки Служби безпеки України, що дають суду право забороняти діяльність релігійних організацій, уповноважені особи яких засуджені за злочини проти національної безпеки. Наразі СБУ веде такі справи проти 65-ти представників УПЦ, із них 16 - єпископи.
Наймовірніше, законодавці рухатимуться шляхом м’якшої моделі, яка зробить процес заборони російської церкви в Україні складнішим і бюрократичнішим, однак забезпечить дотримання свободи совісті та європейських стандартів прав людини та мінімізує подальші успішні позови до ЄСПЛ.
Очікується, що в 2024 році Верховна Рада має вийти на фінальну редакцію проєкту та ухвалити відповідний закон протягом року. З іншого боку, з моменту запровадження санкцій РНБО проти представників УПЦ і доручення Президента України розробити такий проєкт закону до його прийняття лише в першому читанні пройшло близько року.
Фінансова політика 2024
У фінансовій сфері складно виокремити лише один законопроєкт через багатогранність та комплексність цього питання. "Центр формування політики" проаналізував плани влади на 2024 рік та як їх втілення вплине на українців.
Цього року парламент повернув український бізнес до довоєнного оподаткування та відновив податкові перевірки. Додаткові кошти в бюджет знайшли за рахунок введення податку на надприбуток банків, переадресації частини ПДФО з місцевих до державного бюджету та відмови від будівництва доріг. Але зрештою понад половину необхідних коштів для фінансування бюджету надали міжнародні партнери.
Уряд взяв на себе зобов'язання розробити заходи до кінця лютого 2024 року для отримання додаткових податкових та неподаткових надходжень у розмірі 0,5% ВВП, що становить близько 38 млрд грн. Така мета вимагає кропіткої праці та серйозного підходу.
Кроком до розширення бази внутрішніх доходів без підвищення ставок податків має стати перегляд податкових пільг. До кінця липня 2024 року уряд має оцінити втрати від усіх податкових пільг та запропонувати варіанти заходів, які допоможуть зменшити бюджетні втрати через пільгове оподаткування.
Мінфін готує законопроєкт про уніфікацію ставок податків на паливо, а у парламенті зреєструвано законопроєкт про акцизний податок на воду (№ 9032 від 17.02.2023 р.), схожий до того, що існує в ЄС.
Уряд також зобов’язався подати до кінця березня 2024 року новий законопроєкт про приватизацію банків, основою ідеєю якого є передача Фонду гарантування вкладів усіх націоналізованих під час великої війни банків. Цей законопроєкт буде частиною втілення "Стратегії приватизації"
Влада далі працюватиме над виходом бізнесу із тіні. Так, до другого читання готується законопроєкт про внесення змін до Митного кодексу України щодо вдосконалення здійснення зовнішньоекономічних операцій з експорту деяких товарів, який має допомогти відпускати на експорт лише «біле зерно», тобто зерно, походження якого підтверджене документально. Митне оформлення таких товарів здійснюватиметься митними органами на підставі окремої періодичної, спрощеної митної декларації або митної декларації, заповненої в звичайному порядку, до якої декларантом обов’язково вноситься інформація про реквізити відповідної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така митна декларація повинна містити інформацію лише щодо товарів, включених до товарних позицій 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206, 1507, 1512, 1514, 2306 згідно з УКТ ЗЕД та реквізити однієї відповідної податкової накладної.
Ще один ключовий етап вдосконалення системи стосується перезавантаження Бюро економічної безпеки (БЕБ). Необхідно прийняти відповідний законопроєкт до кінця червня, який відкриє можливість проведення прозорих конкурсів для обрання нового керівництва та детективів БЕБ. Це надасть можливість трансформувати Бюро в ефективний орган, спрямований на запобігання економічним злочинам та схемам, які можуть завдати збитків бюджету.
Вже існує певний прогрес у цьому напрямку. В парламенті представлений відповідний законопроєкт (10088-1 від 10.10.2023), який профільний комітет рекомендував прийняти на першому читанні.
Фінансова політика в Україні перебуває у стані активного перегляду та вдосконалення. Запровадження нових податків, реформа податкових пільг, стратегія приватизації та інші заходи свідчать про рішучість уряду забезпечити стабільність та збалансованість бюджету. Хоча це непросте завдання, проте відповідальність уряду перед громадянами та міжнародними партнерами вимагає реалізації цих заходів для підтримки економічного зростання та соціально-економічного розвитку країни.
コメント