Незабаром виповниться 25 років, як Україна підписала Римський статут, однак він досі не ратифікований Верховною Радою України. Наша держава співпрацює з цим органом за спеціальною процедурою визнання юрисдикції Суду - Україна частково зробила це в 2014 та 2015 роках щодо злочинів проти людяності і воєнних злочинів, вчинених на її території, однак досі не стала повноправною учасницею Суду.
Водночас, питання ратифікації знову на порядку денному, адже саме таку умову висуває ЄС у рамках процесу інтеграції України. У цьому матеріалі Центр формування політики стисло згадує основні переваги і ризики від ратифікації Римського статуту Україною.
Що таке Римський статут?
Почнімо з бази: Римський статут - це міжнародний договір, що є установчим документом для Міжнародного кримінального суду, що має юрисдикцію на переслідування осіб, відповідальних за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів.
Зокрема, юрисдикція МКС поширюється на 4 міжнародні злочини:
Злочин геноциду;
Злочини проти людяності;
Воєнні злочини;
Злочин агресії.
Наразі МКС має юрисдикцію розслідування цих злочинів, вчинених на території України з 2014-го року.
Разом із тим, існує певна правова неузгодженість. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, доповненим у 2022 році новим розділом “Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом”, його юрисдикція в Україні поширюється на осіб, що були підпорядковані та/або діяли з метою здійснення збройної агресії проти України та/або на підставі рішень Російської Федерації або іншої країни, що здійснювала агресію або сприяла її здійсненню проти України. Отже, національне законодавство України, визнаючи юрисдикцію МКС на своїй території, звужує її суто до громадян держави-агресора або осіб, що діяли в її інтересах - тобто, в теорії, унеможливлює переслідування українських військових і представників військово-політичного керівництва.
Водночас, згідно з тим самим Римським статутом, визнання юрисдикції МКС у спеціальному порядку вимагає від держави повністю виконувати зобовʼязання за цим статутом, що не передбачає звуження кола осіб, які можуть переслідуватись МКС. Тобто положення Римського статуту так само передбачають відповідальність і представників України за вчинення зазначених вище злочинів.
Аргументи “За”
Переваги ратифікації Римського статуту зводяться до трьох складових: участь у керівництві МКС, євроінтеграційні зобовʼязання, міжнародний вплив України.
Зокрема, ставши повноцінним членом МКС, Україна разом із зобовʼязаннями, отримує права держави-учасниці:
передача на розгляд Суду будь-яких справ, що стосуються його юрисдикції;
участь в Асамблеї держав-учасниць, формування порядку денного, нагляд за адміністрацією, формування бюджету організації тощо;
висунення своїх кандидатур до керівних органів МКС, зокрема, прокурора, судді, секретаря тощо, участь у виборах зазначених осіб.
Ратифікація Римського статуту також прямо повʼязаня з процесом євроінтеграції. Зокрема, така мета для України вказана в Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС і в Звіті Європейської комісії за 2023 рік. Станом на зараз можна стверджувати, що ратифікація договору є умовою ЄС для подальшого розширення.
Третій аргумент - переважно, репутаційний. Підтримка України і міжнародна солідарність не в останню чергу зумовлена моральною вищістю нашої позиції та неухильному дотриманні міжнародного права в боротьбі з державою, яка нехтує всіма його приписами. Таким чином, відмова від ратифікації Римського статуту може сприйматись як вибіркове ставлення до міжнародного права. Ратифікація ж, натомість, стане символом безумовної відданості міжнародному правопорядку, а не використання його в своїх інтересах.
Перестороги
Водночас, з самого початку дискусії лунають тези про ризики для української сторони від ратифікації цього договору. Вони, переважно, зводяться до таких аргументів:
Ратифікація Римського статуту може призвести до кримінальних переслідувань проти українських військовослужбовців. Варто відзначити, що станом на зараз жодного процесу щодо громадян України не ініційовано, а всі 4 злочини під юрисдикцією МКС включені до Кримінального кодексу України та можуть бути розслідувані національними судами.
Абсолютна більшість держав, що ратифікували Римський статут, не брали участі в збройних конфліктах з моменту створення МКС або навіть із часів Другої світової війни. Натомість держави, чиї збройні сили регулярно беруть участь у військових операціях і міжнародних конфліктах, зокрема, США, Туреччина, Ізраїль - не ратифікували Римський статут. Так само, як і держава-агресор - Російська Федерація.
Критики піддають сумніву ефективність МКС. Зокрема, справи проти 17 обвинувачених були закриті через їхню смерть або відсутність достатніх доказів, 14 обвинувачених перебувають на волі (3 з них - представники окупаційної адміністрації РФ у Цхінвальському регіоні Грузії), під вартою знаходяться 6 осіб із африканських держав. Таким чином, перспектива притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва РФ за умови нератифікації державою-агресором Римського статуту виглядає сумнівною.
У будь-якому разі, враховуючи чутливість цього питання в рамках євроінтеграції та риторику української влади, яка заявляє про намір ратифікувати Римський статут до кінця 2024-го року, схоже, уже найближчим часом епопея з приєднанням України до МКС може завершитись. У цьому ключі важливо провести якісну комунікаційну роботу насамперед серед військовослужбовців Сил Оборони України та використовувати всі наявні механізми для захисту їхніх прав.
Comments