Проєкт Закону про внесення змін до статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» щодо спрощення процедури списання військового майна
Номер, дата реєстрації: 10039 від 13.09.2023
Ініціатори законопроекту: народні депутати України
Стан проходження: надано для ознайомлення (14.09.2023)
АНАЛІЗ ОCНОВНИХ ЗМІН:
Стаття 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», що регулює облік та списання військового майна, пропонується доповнити частинами п’ятою, шостою та сьомою.
Частина п’ята передбачає право командира під час дії воєнного стану своїм наказом списувати майно, закріплене за військовою частиною (крім зброї) без затверджень та погоджень з посадовими особами вищих рівнів, правоохоронними органами чи спеціальним правоохоронним формуванням у складі ЗСУ.
Підставою для наказу про списання – подання комісії.
Частина шоста передбачає право командира військової частини під час дії воєнного стану приймати рішення про проведення розслідування причин та обставин втрати, знищення, дострокового зносу чи перевитрати військового майна (крім зброї).
Проведення такого розслідування є обов’язковим у разі наявності інформації про втрату, знищення, достроковий знос чи перевитрати майна внаслідок невиконання або неналежного виконання особою службових обов’язків чи вчинення правопорушення.
Вартість майна для списання або проведення розслідування не може перевищувати 100 000 НМДГ за одиницю військового майна або за одним актом
Частина сьома спрощує процедуру списання військового майна у разі втрати внаслідок воєнних дій. Таке списання здійснюється єдиним актом з описом подій та переліком втраченого майна.
Акт складається та підписується комісією для списання військового майна ВЧ та менш як двома учасниками (свідками) події за їх наявності. Такий акт подається на затвердження:
Командувачу виду (окремого роду військ (сил), оперативного командування, повітряного командування) ЗСУ у строк до 30 днів;
У разі списання майна ГУР МОУ, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту – начальнику ГУР МОУ та Голові Адміністрації у строк до 30 днів.
Усі зазначені суб’єкти зобов’язані в 20-денний строк прийняти рішення про затвердження або відмову у затвердженні акту. Строк перегляду рішень про відмову у затвердженні акту після усунення недоліків і повторного подання не може перевищувати 15 днів.
ВИСНОВОК:
Законопроєкт суттєво спрощує процедуру списання втраченого в бою військового майна та усуває застарілі бюрократичні перепони у вигляді погоджень з правоохоронними органами. Таким чином, за військовими частинами формально не буде накопичуватись майно, яке було по-факту втрачене. Через це військові частини не можуть отримати додаткове майно.
Водночас, незважаючи на встановлення граничного строку для затвердження або відмови у затвердженні актів про списання майна відповідними суб’єктами, законопроєкт не встановлює правові наслідки в разі недотримання цього строку. Таким чином, у разі непідписання акту, проблема формального накопичення майна може залишатись.
Проєкт Закону про внесення змін до розділу VI Бюджетного кодексу України щодо забезпечення підтримки обороноздатності держави та розвитку оборонно-промислового комплексу України
Номер, дата реєстрації: 10037 від 12.09.2023
Ініціатор законопроекту: Шмигаль Д.А., Прем’єр-міністр України
Стан проходження: надано для ознайомлення
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗМІН:
1. Законопроект передбачає тимчасовий перерозподіл доходів з місцевих бюджетів до Державного бюджету України для збільшення фінансування обороноздатності та оборонно-промислового комплексу України.
2. У 2023-му році надходження, що є джерелами формування державного дорожнього фонду, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України. Таким чином, ці кошти, які наразі є цільовими для використання в межах дорожнього фонду, можуть бути спрямовані на будь-які державні витрати.
3. З 01.10.2023 по 31.12.2024 надходження від оподаткування доходів (ПДФО) військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, спрямовуються:
- 50% - до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
Призначення: закупівля спеціальної техніки та обладнання;
- 50% - до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.
Призначення: виконання державних програм реформування та розвитку ОПК; розроблення, освоєння і впровадження нових технологій; нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення.
4. Протягом дії воєнного стану за рішенням місцевої ради (військової адміністрації) вільний залишок бюджетних коштів та залишок коштів спецфонду місцевих бюджетів (крім власних надходжень бюджетних установ та міжбюджетних субвенцій), утворений на кінець бюджетного періоду, можуть спрямовуватись на:
оплату праці працівників бюджетних установ;
нарахування на заробітну плату;
придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
забезпечення продуктами харчування;
оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
обслуговування та погашення місцевого боргу;
соціальне забезпечення;
заходи та роботи територіальної оборони та мобілізаційної підготовки;
підтримку сил безпеки і оборони;
проектування, будівництво, ремонт захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення;
облаштування приміщень, які плануються до використання для укриття населення;
будівництво фортифікаційних споруд;
платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань АРК, обласної ради чи міської територіальної громади (з можливістю передати ці кошти іншому місцевому бюджеті.
ВИСНОВОК:
Законопроєкт спрямований на централізацію бюджетних надходжень з місцевих бюджетів до Державного бюджету України, що має ознаки порушення принципів самостійності, повноти, субсидіарності, справедливості і неупередженості, передбачених ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України. Проти ухвалення законопроєкту висловилась Асоціація міст України, а Всеукраїнська Асоціація об’єднаних територіальних громад скликала позачергове засідання.
Доходи місцевих бюджетів від т.зв. «військового ПДФО» (надходження з оподаткування доходів військових, поліцейських тощо) складають абсолютну більшість багатьох громад біля лінії зіткнення, кордону з державою-агресором чи деокупованих громад на тлі зниження надходжень від оподаткування підприємств чи знищення інфраструктури. Подібний перерозподіл доходів може негативно вплинути на функціонування таких громад і здійснення місцевого самоврядування.
Окрім того, спрямування ПДФО з 01.10.2023 може негативно вплинути на реалізацію бюджетних планів громад, у тому числі, спрямованих на будівництво укриттів та заходи з підтримки територіальної оборони.
Доцільно розробити детальну формулу реалізації надходжень від оподаткування доходів військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, врегулювавши їхнє цільове використання на потреби сил безпеки і оборони.
Законопроєкт потребує доопрацювання за участі представників державної влади, органів місцевого самоврядування та військового командування.
Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо удосконалення діяльності Великої Палати Верховного Суду.
Номер, дата реєстрації: 9643-1 від 07.09.2023
Ініціатор законопроекту: Павліш Павло Васильович
Стан проходження: Надано для ознайомлення
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗМІН:
До складу Великої Палати Верховного Суду входять чотирнадцять суддів Верховного Суду, з яких дванадцять суддів обираються касаційними судами, Секретар Великої Палати – Пленумом Верховного Суду, а Голова Верховного Суду входить за посадою
Кожен касаційний суд у складі Верховного Суду обирає по три судді до Великої Палати Верховного Суду.
Збори суддів відповідного касаційного суду можуть достроково відкликати обраного до Великої Палати суддю Верховного Суду.
Секретар Великої Палати Верховного Суду обирається з числа суддів Верховного Суду строком на три роки з правом обіймати посаду Секретаря Великої Палати Верховного Суду не більше двох строків поспіль. Секретар Великої Палати Верховного Суду не може одночасно обіймати будь-яку іншу адміністративну посаду.
Пленум Верховного Суду: обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду, заступника Голови Верховного Суду та Секретаря Великої Палати Верховного Суду у порядку, встановленому цим Законом; обирає з числа суддів Верховного Суду за поданням Голови Верховного Суду та увільняє від виконання обов’язків секретаря Пленуму Верховного Суду; призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Голови Верховного Суду керівника апарату Верховного Суду та першого заступника керівника апарату Верховного Суду строком на п’ять років не більше двох строків поспіль.
Справи, в яких Велика Палата Верховного Суду діє як суд апеляційної інстанції, розподіляються на всіх суддів цієї палати незалежно від спеціалізації суддів та судової юрисдикції.
Застосування заохочення, накладення дисциплінарного стягнення до керівника апарату Верховного Суду, його першого заступника, а також присвоєння їм рангу державного службовця згідно із законодавством про державну службу належить до повноважень Голови Верховного Суду.
Заступники керівника апарату Верховного Суду призначаються на посаду та звільняються з посади зборами суддів відповідного касаційного суду за поданням голови касаційного суду строком на п’ять років та має право обіймати посаду заступника керівника апарату Верховного Суду не більше двох строків поспіль.
Застосування заохочення, накладення дисциплінарного стягнення до заступників керівника апарату Верховного Суду, а також присвоєння їм рангу державного службовця згідно із законодавством про державну службу належить до повноважень голови відповідного касаційного суду.
ВИСНОВОК:
Законопроєктом пропонується зменшити кількість суддів Великої Палати Верховного Суду з двадцяти одного до чотирнадцяти суддів з яких дванадцять суддів обираються касаційними судами, секретар Великої Палати Верховного Суду – Пленумом Верховного Суду, а Голова Верховного Суду входитиме за посадою. Необхідність таких змін обумовлена тим, що наявна на сьогодні кількість суддів у Великій Палаті Верховного Суду з урахуванням кількості проваджень, що знаходяться на розгляді Великої палати Верховного Суду, є завеликою та потребує суттєвого зменшення.
Comments