Після здобуття Незалежності, Україна, розуміючи важливість партнерських відносин із сусідніми державами, визначила одним із пріоритетів зовнішньої політики налагодження відносин із прикордонними країнами.
Як би дивним нам це зараз не здавалось, після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, Угорщина однією із перших визнала незалежність України, а вже 3 грудня було встановлено дипломатичні відносини між державами, у Києві відкрилось посольство Угорщини, ставши першим серед іноземних дипломатичних представництв.
6 грудня цього ж року делегація Угорської Республіки, на чолі з прем’єр-міністром Й.Анталом, відвідала Київ, де відбулось підписання Договору про основи добросусідства та співробітництва. Цей документ став першим такого рівня, підписаним Україною. 31 травня 1991 року Україна підписала з Угорщиною Декларацію про принципи співробітництва у сфері забезпечення прав національних меншин.
У вересні 1994 р. під час перебування в Угорщині делегації Верховної Ради України була підписана Угода про співробітництво між Верховною Радою України та Державними Зборами Угорської Республіки. Завдяки цій угоді відносини між Верховною Радою України та Державними Зборами Угорщини набули регулярного характеру. У кожному із парламентів були створені групи депутатів відповідно «Україна – Угорщина» та «Угорщина – Україна», українсько-угорські парламентські групи із захисту прав нацменшин, економічного співробітництва. З цього часу і до сьогодні було здійснено близько ста українсько-угорських офіційних візитів та контактів на вищому рівні.
Зі вступом Угорщини до НАТО та в Європейський Союз, Будапешт спробував переглянути стан українсько-угорських відносин з позиції членства країни в Альянсі та майбутнього членства в Союзі, однак угорська сторона завжди підтверджувала свою готовність надавати всебічну підтримку Україні на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.
Разом з цим,завжди налагодженими були і є економічні відносини між державами, оскільки Україна для Угорщини - корисний партнер. Саме покращення економічного співробітництва було предметом переговорів між сторонами та укладених угод у новітній період. Транскордонна співпраця України та Угорщини є важливою складовою частиною міждержавних відносин, її розвиток та перспективи зумовлені історичними та культурними зв’язками, наявністю чисельної угорської меншини в Україні та української в Угорщині, вигідним географічним розташуванням. З 2021 року у розвитку транскордонного співробітництва особлива увага приділяється економічному зміцненню регіонів, зокрема, шляхом розвитку індустріальних парків, реформі децентралізації. Угорщина знаходиться серед наших найбільших економічних партнерів. Крім того, на відміну від інших країн, торгівля з Угорщиною має всі риси рівного та чесного партнерства.
До прикладу, за даними Національного банку України, станом на 31.12.2022 обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з Угорщини в Україну склав 613,4 млн дол. США, що становить 1,2% від загального обсягу ПІІ в Україну. Обсяг прямих іноземних інвестицій з України в Угорщину становив 3,1 млн дол. США. За даними Державної митної служби України, за 11 місяців 2023 року загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Угорщиною становив 2,649 млрд дол. США. Обсяг експорту товарів з України до Угорщини склав 1,135 млрд дол. США, обсяг імпорту товарів – 1,514 млрд дол. США, сальдо негативне – 379 млн дол. США.
Що не так?
Після Помаранчевої революції, українсько-угорські відносини почали привертати значно більшу увагу, особливо через зростання інтересу до угорського питання в Україні, перетворивши місцеві суперечки на предмет національної дискусії.
Революція Гідності в Україні, теж внесла свої корективи у взаємини між двома країнами. Будапешт визнав неприйнятність анексії Криму, підкреслюючи необхідність збереження незалежності та територіальної цілісності України, однак для влади Угорщини події в Україні стали тривожним сигналом про зростання націоналістичних настроїв.
Ідея щодо скасування закону про державну мовну політику, запропонована в лютому з боку України, а потім інавгураційна промова в травні 2014 Віктора Орбана, який висловив думку, що закарпатські угорці мають отримати колективні права та автономію, і що їм також потрібно надати подвійне громадянство, стали початком напруження відносин.
«Каменем спотикання» став і закон про освіту, прийнятий українським парламентом у 2017 році, за яким усі українські школи мали основний час зосереджувати на вивченні державної, української мови. Після анексії Росією Криму і окупації частини Донбасу українська влада вважала такі вимоги важливими передусім для дерусифікації в країні. Але ці закони суттєво змінили ситуацію не лише для російської мови, але й для мов інших національних меншин. І передусім угорської, яка зосереджена у Закарпатській області і де проживає близько 80 тисяч угорськомовного населення. В Угорщині відбулися масові демонстрації на захист угорськомовного населення, а парламент Угорщини оголосив цей закон “соромом і ганьбою”.
Варто зазначити, що питання нацменшин є одним із критеріїв, які повинна виконати Україна для початку перемовин про вступ в ЄС.
В березні 2023 року міністр закордонних справ Угорщини П. Сіярто заявив, що Будапешт не підтримуватиме ні трансатлантичну, ні європейську інтеграцію України через закон про освіту, ба більше, блокуватиме його. Він зазначав, що 99 угорських навчальних і середніх шкіл в Україні знаходяться під загрозою закриття через український закон про мову, який передбачає, що освітній процес в Україні проходитиме державною мовою.
8 грудня 2023 року Верховна Рада України прийняла зміни до закону, що мав стати компромісом для початку переговорів про вступ до Євросоюзу.
Україна пішла на поступки, щоб не заблокувати перемовини із ЄС, тому було враховано багато тих позицій, на яких наполягала Угорщина щодо своїх меншин в Україні.
До чого тут Росія?
Вагомим питанням у двосторонніх відносинах Києва та Будапешта виступає енергетичний аспект. Йдеться, передусім, про транзит російського газу територією України до ЄС, в тому числі і Угорщини. Угорщина досі закуповує російський природний газ та трубопровідну нафту і український інтерес при цьому зазнає удару. Також, Угорщина та Росія, після початку повномасштабної війни, домовились про співпрацю в розрізі будівництва АЕС. Україна та деякі інші країни неодноразово закликали Євросоюз запровадити санкції проти "Росатому", який тісно пов'язаний із російським військовим апаратом та контролює окуповану РФ Запорізьку АЕС в Україні. Втім, досі жодні обмеження не накладені.
Як результат, з початком повномасштабного вторгнення, Угорщина єдина в Європейському Союзі схиляється до путінської позиції, не підтримуючи санкції ЄС проти РФ, наприклад, обмеження проти російського нафтового і газового сектору. За результатами дослідження європейського аналітичного центру European Council for Foreign Relation, зближення прем’єра Віктора Орбана з Росією, його критика санкцій і підтримка у просуванні угорських економічних інтересів Росії створює великі проблеми і підриває європейську єдність. Угорщина все частіше розглядає війну в Україні так, ніби це заморожений конфлікт, і взаємодія з Росією є неминучою. Є великий сумнів серед країн-членів ЄС, чи буде Угорщина підтримувати санкції в майбутньому. Як зазначають угорські опозиціонери, Орбан дає Путіну можливість послабити Європу. Орбан неодноразово відвідував Росію і зустрічався з Володимиром Путіним кілька разів у Будапешті. Росія активно підтримує праві популістські рухи в Європі, формуючи мережу союзників у ЄС, які прихильно ставляться до Росії. Угорщина виступає ключовим стратегічним партнером для таких акцій. Російські праві радикальні організації отримують фінансування з метою активної боротьби проти НАТО і ЄС та провокування конфронтацій з Україною. Метою цієї пропагандистської кампанії є формування переконань серед членів екстремістських організацій про те, що російська анексія Криму створює прецедент для Угорщини і механізм повернення територій, зокрема, Закарпатської області України.
Ствердження про недосяжність перемоги України, негативний вплив на тих, хто надає військову підтримку Києву, і заклик до США змусити українську сторону негайно припинити ведення бойових дій - це аргументи, які час від часу звучали на офіційному рівні, із метою встановлення швидкого миру. Однак, паралельно, регулярно зазначалося протилежне: що уряд Угорщини стоїть на боці України та підтримує її оборонні заходи. За час повномасштабного вторгнення Росії в Україну Генасамблея ООН ухвалила сім резолюцій щодо України, які у російських провладних ЗМІ називали "антиросійськими резолюціями". За всіма цими резолюціями Угорщина голосувала за – так само як і країни Європейського Союзу.
Угорщина залишається членом НАТО і Європейського союзу, незважаючи на євроскептичні настрої, про наміри вийти з них ніхто офіційно досі не заявляв. Якою б державна політика щодо України не була, не можна не брати до уваги важелі впливу ЄС, зокрема його фінансування Угорщини.
Така неодностайність позицій Будапешту, на сьогодні, не дає можливості чітко спрогнозувати подальший розвиток подій. Поточні умови показують керівництву нашої країни, що важливо враховувати зміни у зовнішній політиці Угорщини та її лідера, а також збільшення впливу угорського фактора на внутрішнє життя України. При вживанні заходів для покращення відносин між Україною та Угорщиною, а також впровадженні реформ і проєктів, які підвищать якість життя громадян, важливо покладатися на внутрішні ресурси для забезпечення територіальної цілісності, національної безпеки та оборони нашої країни.
Нашій державі слід поставити питання: «Що ми очікуємо від відносин із Угорщиною?» Повноцінного партнерства та підтримки у всіх питаннях, важливих для України чи нам достатньо буде нейтральних відносин.
В короткостроковій перспективі, Україні необхідно зайняти позицію «сили», почати, в першу чергу, конструктивний діалог із угорськомовним населенням на території України, бо за них позицію висловлює офіційний Будапешт. Також варто знаходити підтримку серед партнерів-країн ЄС, які можуть так чи інакше вплинути на політичну позицію Угорщини щодо українського питання вступу в ЄС.
За найгіршим сценарієм, зростання напруги на кордоні та обмеження дипломатичних контактів будуть лише послаблювати ці відносини, які потім можуть призвести до обмеження торгівлі та інвестицій, які негативно вплинуть на економічне зростання обох країн і погіршать життєвий стандарт їхніх громадян. Відсутність культурного обміну та співпраці призведе до загострення міжетнічних відносин та збільшення ворожнечі між національними групами, що стане ще потужнішим інструментом в руках російської проганди, а Україна матиме ще більше створених штучних перешкод для вступу в ЄС.
В іншому ж випадку, обмін культурними цінностями та спільні проєкти у сфері освіти та культури зміцнять культурні зв'язки та взаєморозуміння. Сторонам необхідно деполітизувати питання угорців в Україні та перевести її в технічну площину. Україно-угорські відносини мають великий потенціал для сприяння розвитку економіки обох країн, на якому слід зосередитись. Варто відновити стабільність у взаємопарламентських відносинах між Україною та Угорщиною, які в даний час проявляють недостатню позитивну динаміку. Оскільки законодавчі ініціативи часто спричиняють напругу у двосторонніх стосунках, встановлення робочих зв'язків між парламентарями обох країн може сприяти кращому розумінню політичних реалій в кожній з них. Також це може сприяти створенню неофіційних каналів консультацій на парламентському рівні, які допоможуть збалансувати форму та зміст законодавчих актів, що впливають на інтереси сусідніх країн, зокрема Угорщини та України.
Незважаючи на різні сценарії, важливо, щоб Україна та Угорщина продовжували шукати спільні підходи до розв’язання спірних питань та зміцнювали взаємну довіру та співпрацю на всіх рівнях, уникаючи стороннього впливу на відносини.
Comments