На розгляді в Верховної Ради України перебуває проєкт Закону України №9081 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо обмеження участі осіб, пов’язаних з політичними партіями, діяльність яких заборонена, в управлінні державою)», де-факто – закон про люстрацію проросійських політиків.
Проєкт закону передбачає заборону обиратись народними депутатами, депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та міськими головами особам, що на момент введення в Україні воєнного стану були обрані на ці посади від заборонених партій. Термін такої заборони – 10 років з моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні. Законопроєкт також передбачає низку обов’язків для Центральної виборчої комісії, зокрема, щодо складання переліку таких осіб та встановлення відповідних фактів при реєстрації кандидатів на виборах. Кандидати ж повинні при реєстрації подавати заяву про те, що вони не були на момент введення в Україні воєнного стану народним депутатом України, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, обраним від партії, діяльність якої заборонена.
Таким чином, протягом 10-ти років з дня припинення або скасування воєнного стану, особи, що з 24-го лютого 2022-го займали виборні посади від партій «Опозиційна платформа – За життя», «Опозиційний блок», «Блок Володимира Сальдо», «Партія Шарія» та інших заборонених партій, не зможуть обиратись і бути обраними на ці посади.
Проєкт закону тривалий час був предметом дискусій. До нього подавались альтернативні законопроєкти, що розширяли перелік посад, термін заборони і період перебування на посадах, або, навпаки, скасовували обмеження. Згодом він був направлений до Венеційської комісії за висновком щодо відповідності європейським та міжнародним стандартам демократії та верховенства права.
9 жовтня 2023-го року Венеційська комісія оприлюднила висновок щодо законопроєкту, де розкритикувала пропоновані зміни за невибірковість, застосування колективної політичної відповідальності, порушення принципу пропорційності.
Згідно з Європейською комісією про права людини та відповідної практики Європейського суду з прав людини, будь-які обмеження прав людини (у даному випадку, пасивного виборчого права) мають відповідати трьом критеріям:
Законність: обмеження передбачені законодавством;
Пропорційність: обмеження мають бути пропорційними («мінімально достатніми») для досягнення легітимної мети;
Легітимна мета: ціль обмеження має відповідати принципам забезпечення державного суверенітету, демократичного устрою, національної безпеки тощо).
На думку Венеційської комісії, запропоновані обмеження не відповідають принципу законності, оскільки передбачають зворотну дію закону в часі, а також позбавляють політичних прав і свобод осіб, які вийшли з проросійських партій після 24-го лютого або не займались антиукраїнською діяльністю.
Найбільше Венеційська комісія розкритикувала невідповідність цього законопроєкту принципу пропорційності, оскільки заборона кандидувати на виборах накладається автоматично на всіх обраних від проросійських партій осіб, без розгляду кожного індивідуального випадку. Комісія називає непропорційними будь-які обмеження за колективною ознакою, а не за індивідуальні порушення.
Венеційська комісія, тим не менш, визнала, що подібні електоральні обмеження переслідують легітимну мету та спрямовані на забезпечення державного суверенітету, демократичного устрою та національної безпеки.
На думку ГО «Центр Формування Політики», позиція Венеційської комісії випливає з примату індивідуальних прав людини над забезпеченням національної безпеки та державного суверенітету. Ми виходимо з того, що повноцінне забезпечення демократії, верховенства права і прав людини можливе лише за повноцінного функціонування суверенної держави. У цьому контексті, законодавчі обмеження на зайняття виборних посад особами, залученими до діяльності проросійських партій, є неодмінним елементом довгострокового забезпечення національної безпеки та державного суверенітету. Погоджуємось із висновком про відповідність таких обмежень легітимній меті та їхню спрямованість на збереження незалежності і демократії в майбутньому.
Водночас звертаємо увагу, що нинішня редакція законопроєкту, що розглядається Комітетом Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування містить доволі вузький перелік осіб, що не покриває всі аспекти антидержавної діяльності заборонених партій, а також недостатній перелік посад, які заборонено займати таким особам. Альтернативний законопроєкт № 9081-1, що розширював ретроспективну дію обмежень на період з 19 лютого 2014 р. та забороняв таким особам обіймати посади в Кабінеті Міністрів України, посади категорії «А» і балотуватись у Президенти України був відхилений комітетом.
Вважаємо за доцільне народним депутатам України опрацювати як розширення переліку «люстрованих» осіб, так і врахування висновків Венеційської комісії у тій частині, що сприяє досягнення Україною легітимної мети. Зокрема:
Поширити обмеження не лише на зазначені в законопроєкті виборні посади, а також на політичні посади в Кабінеті Міністрів України, посади державної служби категорії «А» та посаду Президента України;
Розширити дію закону до 19-го лютого 2014-го року, оскільки антидержавна діяльність заборонених партій повним чином реалізовувалась саме в період з початку російсько-української війни до повномасштабного вторгнення (і багато в чому його уможливили);
Диференціювати види і строк обмежень залежно від «політичної ваги» осіб у партійних структурах (голови партій, члени керівних органів, голови територіальних організацій та інших структурних підрозділів тощо);
Передбачити індивідуальний механізм оскарження обмежень та можливість за певних законодавчо визначених умов в індивідуальному порядку скасувати обмеження з тягарем доведення на скаржникові.*
*Про порушення презумпції невинуватості у цьому випадку не йдеться, оскільки застосовуються механізми політичної відповідальності у вигляді фактичної люстрації, а не кримінальної відповідальності та відповідних принципів кримінального права.
Comments